ЗЛОЧИННІСТЬ У ВІЙСЬКОВІЙ СФЕРІ

Анотація

У статті вказано, що поряд із традиційними юрисдикційними підставами в основі юрисдикції кожної держави, яка підписала Лондонську угоду про ухвалення Статуту Міжнародного воєнного трибуналу, покладено принцип «юрисдикції переможців», що, не зменшує його юридичної й політичної значимості. У наш час концепція міжнародної кримінальної юрисдикції в доктрині міжнародного кримінального права розвивається під впливом багатьох чинників. Вагому роль у цьому процесі відіграла Комісія міжнародного права ООН. На початку сучасного століття питання змісту юрисдикції, її види, розмежування судової і виконавчої юрисдикції держав та інші стали об’єктом уваги членів Комісії в роботі над проєктами конвенцій щодо юрисдикційних імунітетів держав та їх власності, про імунітети посадових осіб держави від іноземної кримінальної юрисдикції та інших конвенцій. Зазначається, що, базуючись на позиції національного суверенітету і верховенства держави у межах своєї території на звичаєвих правових нормах під впливом розширення і поглиблення міжнародного співробітництва кримінально-правові принципи поступово трансформувалися з часом, набуваючи сучасної форми в міжнародних договорах. Зазначено, що першим Міжнародним нормативно-правовим актом у військовій сфері виступила прийнята перша Женевська конвенція «Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях», яка була підписана у 1864 році представниками 16 європейських країн. Саме вона дала поштовх для розвитку всього міжнародного гуманітарного права та регламентації правил ведення бойових дій і відповідно до закріплення понять «закони війни» та «воєнні злочини». Звернуто увагу на те, що Друга світова війна внесла свої корективи і в систему міжнародного права, стало зрозуміло, що потрібно не тільки встановити перелік заборонених дій, які підпадають під поняття «воєнний злочин» та «злочини проти миру», але і закріпити механізми притягнення винних до міжнародно-кримінальної відповідальності. Досліджено, що у традиційній війні конвенційні і нерегулярні операції мають тенденцію проводитися одна за одною, операції нерегулярних сил, як правило, вторинні, порівняно з військовими кампаніями, з використанням конвенціональних військових сил. «Гібридна» агресія включає застосування конвенціональних і нерегулярних засобів одночасно, за єдиним задумом. Також вказується, що розвиток інформаційних технологій дає змогу державним і недержавним суб’єктам спрямовувати свої дії проти політичних керівників і суспільства через глобалізовані мережеві ЗМІ та інтернет. Це розширює концепцію війни і включає в неї культурні, соціальні, правові, психологічні та інші аспекти. Сучасні технології передавання та оброблення інформації значною мірою розширили можливості і масштаби маскування реальних бойових дій, надаючи можливість повною мірою використовувати мультимедійну пропаганду і дезінформацію. Концепції стратегічних комунікацій і рефлексивного управління стали ключовими елементами використання таких технологій під час гібридної війни. Констатовано, що військові кримінальні правопорушення є складною системою протиправних дій. Забезпечення стану воєнної безпеки є стратегічним напрямом Української держави. Актуальним питанням, яке безпосередньо стосується протидії військовим кримінальним правопорушенням, є відсутність системи військової юстиції, зруйнованої рішеннями щодо реформування військової прокуратури та військових судів, а також відсутність конкретних кроків щодо створення військової поліції. Нагальним також є питання внесення змін до кримінального законодавства.