ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ СТРОКІВ ДАВНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті приділено увагу окремим періодам розвитку інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. При аналізі джерел права часів Київської Русі визначено, що саме в її період започатковуються основи сучасного інституту строків давності кримінального переслідування, особливості характеру якого визначаються тим, що злочин у цей історичний період має приватно-правовий характер (образа), за вчинення якого основним покаранням є помста кривднику. Узагальнено, що з подальшим розвитком інститутів державної влади Київської Русі відбувається обмеження помсти як негуманного заходу шляхом встановлення певного терміну, протягом якого дозволяється безкарно мстити. Тому сформувалася умова правомірності помсти тільки при негайній реалізації, що зближує її з інститутом необхідної оборони. При цьому автор погоджується, що встановлення в праві Київської Русі термінів в окремих випадках мало і процесуальні передумови, властиві сучасному інституту строків давності. Зауважується, що типовим для того періоду було покладання функції як самостійного розшуку особи-злочинця на потерпілого (або його родичів, за умови відсутності можливості у потерпілого або його смерті), переважно, по гарячих слідах кривдника, так і збору доказів провини. Висловлено припущення, що такий розшук для потерпілої сторони був складним з фінансової та організаційної сторін, що мінімізувало випадки такої діяльності щодо виявлення злочинця і передання його князівського (або общинному) суду, та зумовлювало відсутність потреби прямого введення поняття та строків давності в судочинстві Київської Русі. Узагальнено законодавство про кримінальну відповідальність УРСР у період 1919‒1991 рр. у частині формування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Розкривається процес трансформації давності в кримінальному та кримінальному процесуальному праві з урахуванням принципів справедливості та гуманізму. Ілюструються окремі етапи розвитку звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності у вказаний період. Узагальнено, що чинний Кримінальний кодекс України чітко сформулював правила визначення та підстави застосування строків давності звільнення від кримінальної відповідальності. Передбачені строки є диференційованими за критеріями виду кримінального правопорушення, виду покарання, а у виключних випадках ‒ з урахуванням характеристики родових об’єктів посягання. Визначено, що особливістю підходу до регламентації звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності на сучасному етапі розвитку правової системи України, з урахуванням військової агресії Росії на нашій території, а також розбудовою системи ювенальної юстиції, є розширення переліку підстав незастосування давності, а також передбачення особливих випадків відтермінування її застосування. Підсумовано, що природа давності кримінального правопорушення ґрунтується на виділенні законодавцем певних періодів, перебіг яких після вчиненого особою кримінального правопорушення вважається достатньою підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності (або від покарання).