РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАД ПРАВА НА ЗАХИСТ ТА ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У статті вказано, що, незважаючи на законодавче закріплення засади права на захист та презумпції невинуватості, у чинному законодавстві України відсутня чітка позиція щодо дії та застосування цих засад у регулюванні суспільних, зокрема й кримінальних процесуальних відносин щодо їх сутності, значення та дії і застосування під час досудового розслідування. Здійснення судочинства у кримінальних провадженнях, підвищення його ефективності за допомогою детальної регламентації засади права на захист та презумпції невинуватості надасть змогу позитивно вплинути на формування професійних якостей працівників правоохоронних органів, які покликані здійснювати кримінальне провадження. Обґрунтовано, що засада презумпції невинуватості є одним з основоположних принципів кримінального процесу та основним елементом права на справедливий судовий розгляд. Вона слугує запорукою підвищеного рівня захисту від необґрунтованого обвинувачення і засудження. Вимоги презумпції невинуватості про безсумнівну доведеність обвинувачення націлюють правоохоронні органи на об’єктивне, неупереджене встановлення усіх обставин кримінального провадження, без чого є неможливим обґрунтоване і справедливе вирішення справи судом. Звернено увагу, що ефективністю захисту у кримінальному провадженні є показник, що характеризує співвідношення бажаної, прогнозованої мети такої діяльності та фактичного результату, отриманого в процесі захисту. Проаналізовано, що дія презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини під час судового провадження напряму залежить від правильного розуміння та застосування її суддями, що здійснюють правосуддя. У разі проведення судового розгляду суд має виходити з припущення про невинуватість обвинуваченого, що обґрунтоване презумпцією невинуватості особи, та здійснювати його лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, в межах самого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Доведено, що принцип презумпції невинуватості розповсюджується на всіх без винятку учасників: на слідчого, прокурора та особливо на суддю. Цей принцип є правилом їхньої поведінки, згідно з яким забороняється поводитися з обвинуваченим як із злочинцем до моменту, доки не набере чинності обвинувальний вирок суду, який є єдиним процесуальним документом, у якому вирішується питання про винуватість особи. Звернено увагу на те, що необхідно розмежовувати два поняття: «презумпція невинуватості» та «принцип презумпції невинуватості», оскільки презумпція ‒ це припущення, а принцип ‒ це об’єктивно властиві, беззаперечні загальні правила (вимоги), закріплені в законі й обов’язкові для всіх учасників суспільних відносин. На основі цього принцип презумпції невинуватості є нормативно закріпленою в законодавстві сукупністю імперативних приписів, які встановлені нормами кримінального процесуального законодавства та є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами кримінально-процесуальних відносин. Хоча презумпція невинуватості і набула нормативного закріплення, проте вона є спростовним припущенням, спростування якого призводить до втрати нею значення імперативного припису.