ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ
DOI:
https://doi.org/10.33244/2521-1196.16.2021.157-168Ключові слова:
зловживання, зловживання владою або службовим становищем, державна служба, держслужбовець, службові повноваження, службова злочинність, кримінальне провадження, заходи кримінального провадженняАнотація
У статті проаналізовано склад злочину, передбаченого ст. 364 КК України. З’ясовано, що зловживання владою чи службовим становищем, є засобом, за допомогою якого службовець здійснює інший, більш серйозний злочин, для досягнення бажаного злочинного результату. Користуючись своїм службовим становищем, вони в основному здійснюють такі злочини, як розкрадання в особливо великих розмірах, незаконна приватизація державного або комунального майна, ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, приховування кримінальних правопорушень тощо. Службова злочинність також призводить до розвитку організованої злочинності. Виявлено, що, відповідно до новел кримінального законодавства, використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби потрібно тлумачити як учинення службовою особою таких порушень своїх службових обов’язків, які заподіюють істотну шкоду охоронюваним законом інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Поняття «інтереси служби» безпосередньо пов’язане з обсягом прав та обов’язків службової особи підприємства, установи чи організації, тобто її повноваженнями (компетенцією). У такому випадку кримінальне провадження в цій категорії справ необхідно здійснювати, використовуючи принцип спеціального суб’єкта правопорушення. Тому одним із перших окремих заходів кримінального провадження щодо зловживання владою або службовим становищем є не накладення штрафу чи конфіскації майна, а обмеження в користуванні службовими правами. Важливим у цьому процесі стає забезпечення взаємодії між різними гілками кримінальної та кримінально-виконавчої системи органів України. Взаємодія і ділові контакти між слідчим і оперативними працівниками під час розслідування цієї категорії справ мають бути постійними, починаючи з моменту виявлення кримінального правопорушення і аж до передавання матеріалів провадження до суду. Для цього вони повинні періодично інформувати один одного про отримані оперативні дані, що, з одного боку, допоможе слідчому у процесі розслідування успішно реалізувати оперативні дані, отримані оперативними працівниками поліції, а з іншого – повною мірою використовувати матеріали слідства в своїй роботі. При цьому він має бути обережним, погоджувати свої дії з оперативними працівниками, щоб не розкрити негласних методів роботи відповідних служб.
Посилання
Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування: статистична інформація Генеральної прокуратури України за 2012–2016 рр. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/ stst2011.html?dir_id=110381&libid=100820#. Назва з екрана.
Довідка про злочини, учинені в Україні за 2009–2019 рр.: служб. док. / Департамент аналітичної роботи та організації управління МВС України. Київ, 2019. 98 с.
Баганець О. Стан злочинності в державі за 2017 рік та результати протидії їй з боку держави і як це пов’язано із реформуванням правоохоронних органів. URL: http://www.baganets.com/blogsbaganets/stan-zlochinnost-v-derzhav-za-2017-r-k-t.html (Назва з екрана).
Боднар В. Є. Кримінально-правовий аналіз злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками ОВС. Актуальні проблеми розслідування злочинів: зб. тез доп. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 1 лип. 2014 р. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2014. С. 225−228.
Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (Назва з екрана).
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Д. С. Азаров, В. К. Грищук, А. В. Савченко та ін.; за заг. ред. О. М. Джужі, А. В. Савченка, В. В. Чернєя. Київ: Юрінком Інтер, 2016. 1064 с.
Злочини проти правосуддя: навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. Харків: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2011. 160 с.
Про державну службу: Закон України від 10 груд. 2015 р. № 889-19. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (Назва з екрана).
Хашев В. Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпропетровськ, 2007. 259 с.
Сийплокі М. В. Зловживання владою або службовим становищем: визначення наслідків злочину. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 33. Т. 2. С. 127–130. (Серія «Право»).
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України: Закон України від 13 трав. 2014 р. № 1261. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ (Назва з екрана).
Лист заступника Голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ С. І. Кравченка до членів Науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 6 трав. 2015 р. № 223-770/0/4-15. Київ: ВССРЦК, 2015. 2 с.
Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 груд. 2003 р. № 15. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03 (Назва з екрана).
Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. Київ, 2004. 504 с.
Хавронюк М. «Проблема Т.» і законні засоби її вирішення. Дзеркало тижня. 2012. № 11. С. 11.
Хавронюк М. Чому в Європі не розуміють прислів’я «від тюрми не зарікайся». Українська правда. 2011. 6 жовт. URL: http://www.pravda.com.ua/ articles/2011/10/6/6642959 (Назва з екрана).
Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. 2-ге вид. Київ, 2013. 786 с.
Дудоров О. О. Кримінальне право: теорія і практика (вибрані праці). Київ: Ваіте, 2017. 872 с.