ВСТАНОВЛЕННЯ ВИНИ СУДДІ У ВЧИНЕННІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ВИНЯТКОВА ОБСТАВИНА ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ: ОСОБЛИВОСТІ ДОКАЗУВАННЯ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

У статті зазначається про відсутність у кримінальному процесуальному законодавстві України нормативного визначення терміна «виключні обставини» одночасно з наявністю іншої групи споріднених підстав (нововиявлених обставин), незважаючи на вичерпний перелік підстав, за наявності яких здійснюється перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за виключними обставинами. Окреслено, що процедура перегляду судових рішень за виключними обставинами не є повторним розглядом справи за сутністю, розглядом справи у порядку апеляційного чи касаційного провадження, отже, не передбачає повторного встановлення фактичних обставин, дослідження та оцінку нових доказів, що існували на час судового розгляду справи, або спростування наявних доказів у кримінальному провадженні. Судом при розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами здійснюється лише перевірка наявності підстав, на які учасники судового процесу посилаються як на виключні обставини, та надається оцінка тому, чи могли вказані обставини, що не були та не могли бути відомі суду на час розгляду справи, вплинути на законність та обґрунтованість рішення суду, яке належить переглянути. Проаналізовано правову природу та специфічні особливості доказування щодо встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення на прикладі існуючої судової практики та з позиції дослідження вченими зазначеного питання як виключної обставини для перегляду судових рішень. Окреслено статус суддів як службових осіб публічного права та їх приналежність до суб’єктів вчинення кримінальних правопорушень у сферах професійної діяльності та правосуддя. Звернено увагу, що встановлення вини судді за постановлення завідомо неправосудного судового рішення як окремого складу кримінального правопорушення не відповідало принципам правової визначеності та однозначності формулювання диспозиції статті 375 Кримінального кодексу України. Досліджено актуальну судову практику та теоретичні положення вітчизняних науковців щодо збирання та перевірки доказової бази для підтвердження наявності вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. Звернено увагу, що виключні обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні відповідати засадам істотності та неспростовності, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення за сутністю, з подальшим здійсненням кримінального провадження у порядку, визначеному главою 34 Кримінального процесуального кодексу України. Узагальнено, що встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, яка призвело до постановлення оскаржуваного судового рішення, обов’язково підтверджується наявністю зв’язку між незаконними діями судді та прийнятим незаконним або необґрунтованим рішенням.