МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТИТУТУ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (IN ABSENTIA)

Анотація

У статті аналізуються норми міжнародного права, які свідчать про те, що проведення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого є допустимим при дотриманні ряду гарантій захисту його прав і свобод. Наприклад, стаття 11 Загальної Декларації прав людини зазначає, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою, поки її вина не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, за якого їй забезпечуються всі можливості для захисту. Водночас порядок засудження особи під час її відсутності наявний у багатьох правових системах іноземних держав. Так, кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого застосовується в законодавстві у Нідерландах, Іспанії, Італії, Франції, Швейцарії, Данії, Естонії, Росії, Молдові, Казахстані, Белорусії та інших країнах. Проте на практиці наявні непоодинокі випадки звернення до Європейського суду з прав людини щодо порядку проведення заочного засудження особи. У зв’язку з чим часто виникають питання до справедливості судового процесу під час заочного розгляду справи, оскільки в таких випадках обвинувачений відсутній у судовому засіданні, що на практиці ускладнює дотримання його прав та свобод. Незважаючи на те, що Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи фактично узагальнено основні критерії, яких країни повинні дотримуватися під час здійснення судового розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого in absentia, кожна іноземна держава має свої підходи до законодавчого врегулювання зазначеного питання з огляду на власні традиції та правову систему. Крім того, у статті досліджені підходи різних країн до здійснення судового розгляду без обвинуваченого. Адже Рекомендацією № 6 R(87)18 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» від 17.09.1987 вказано, що держави-члени повинні розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та ухвалювати рішення за відсутності обвинуваченого, принаймні щодо дрібних правопорушень, з урахуванням покарання, яке може бути накладено, та за умови, що обвинувачений був поінформований належно про дату судового засідання та про своє право на законне або інше представництво. Також нами було звернуто увагу на позитивні надбання зазначених держав в їх правових системах, а також запропоновано пропозиції для вдосконалення кримінального процесуального законодавства України шляхом внесення відповідних законодавчих змін. Зазначено, що відокремлення в окреме провадження судового розгляду без обвинуваченого (у разі наявності в одному кримінальному провадженні декількох обвинувачених) є дієвим способом прискорення процесу, забезпечення доказів у справі, а також уникнення завантаженості суду. Зазначена стаття є актуальною, оскільки для України судовий розгляд в порядку in absentia є порівняно новою практикою, а тому необхідно дослідити проблемні питання, які виникають на практиці у правових системах інших держав, та вдосконалити законодавче врегулювання такого судового розгляду.