ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ НЕРОЗГОЛОШЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Анотація

У цій статті детально розглядаються як теоретичні, так і практичні аспекти, які безпосередньо пов’язані з правовим регулюванням інституту нерозголошення відомостей досудового розслідування. Ретельний аналіз нормативно-правової бази, що здійснює регламентацію процесуального порядку забезпечення таємниці досудового розслідування, враховуючи більшість пострадянських країн, вказує на відсутність у них чіткого та системного закріплення цієї процедури. Наголошено, що важливим питанням, яке може мати вплив на здійснення кримінального провадження, нанести шкоди охоронюваним правам та інтересам учасників кримінального провадження, стати перешкодою встановленню обставин, які підлягають доказуванню та мають неабияке значення для кримінального провадження, є розголошення відомостей, що були одержані під час досудового розслідування. З метою уникнення цього законодавство передбачає заборону розголошення таких відомостей. Здійснюється детальне вивчення поглядів провідних науковців з питань предмета дослідження. На основі цього авторами пропонується власне бачення щодо відомостей, які являють собою охоронювану законом таємницю. А також перелічується список учасників кримінального провадження, що мають бути повідомлені про настання кримінальної відповідальності у зв’язку з розголошенням відомостей досудового розслідування. Звертається увага на те, що практика належного фіксування у матеріалах кримінального провадження факту попередження відповідних учасників про недопустимість розголошення певної інформації виділяється багатогранністю, а тому вищезазначена процедура повинна бути уніфікованою. Вказано, що недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування має тісний зв’язок з виконанням завдань кримінального провадження, що передбачені ст. 2 КПК України. З одного боку, додержання таємниці даних є основою ефективного розслідування, а з другого – гарантією додержання охоронюваних законом прав та інтересів учасників кримінального провадження. Враховуючи викладене, беруться до розгляду проблеми врегулювання нерозголошення відомостей досудового розслідування, такі як: надмірна декларативність регулюючих норм, відсутність закріпленого чіткого категоріально-понятійного апарату, дискусійність законодавчого регулювання процесуальної форми отримання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, врегулювання висвітлення відомостей досудового розслідування представниками засобів масової інформації тощо. Зроблено висновок, що охорона відомостей досудового розслідування та їх нерозголошення являють собою систему правових положень, що разом забезпечують таємницю досудового розслідування. Інститут нерозголошення відомостей досудового розслідування є актуальним на сьогодні. Саме тому він вимагає більшої уваги та подальшого дослідження з боку науковців та удосконалення з боку практиків. На нашу думку, вдосконалення кримінального процесуального законодавства в подальшій перспективі будуть мати дисциплінарний вплив на усіх без винятку учасників кримінального процесу, а також забезпечать можливість притягнення до відповідальності винних у розголошенні даних, які не підлягають розголошенню.