ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН
DOI:
https://doi.org/10.33244/2521-1196.16.2021.27-36Ключові слова:
верховенство права, державна політика, права та свободи, громадянство, правова державаАнотація
Проблематика статті визначена з огляду на обраний стратегічний курс України та взяті на себе зобов’язання, зокрема, в частині утвердження верховенства права та укріплення інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом з часу підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ‒ з другої. Крім того, Національною стратегією у сфері прав людини, яка прийнята з метою вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвих механізмів їх реалізації та захисту, розв’язання системних проблем у зазначеній сфері, першим принципом, на якому вона базується, визначено принцип верховенства права. Метою статті є визначення особливостей реалізації принципу верховенства права в діяльності органів державної влади в контексті розв’язання проблеми захисту прав та свобод громадян. У статті обґрунтовано потребу у підвищенні ефективності в діяльності органів державної влади відповідно до виникаючих потреб громадян. Наведено статистику та дано загальну оцінку дотримання верховенства права в Україні, що підтверджена положеннями про вимогу у дотриманні принципу верховенства права не лише у правових нормах та національних інституціях, а й у міжнародному праві. Визначено, що, незважаючи на конституційне закріплення принципу, його часто «теоретичне» сприйняття не сприяє його практичному використанню в діяльності органів влади щодо реалізації їх найвищого призначення ‒ захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Окреслено проблему низької довіри суспільства до органів державної влади та визначено, що верховенство права, в першу чергу, має гарантувати стан високої довіри до органів державної влади з огляду на те, що саме відповідні інституції в змозі забезпечити захист прав та свобод громадян. Акцентована увага на суб’єктному складі процесу забезпечення принципу верховенства права та аргументовано, чому не лише саме громадянське суспільство повинно перейматися питанням верховенства права в діяльності органів державної влади, а й самі зазначені суб’єкти повинні регламентувати свою діяльність, максимально наблизивши її до потреб та проблем суспільства. Як висновок, визначено, які особливості реалізації принципу верховенства права в діяльності органів державної влади з метою захисту прав та свобод громадян. Таким чином, зосередження на теоретико-прикладних аспектах проблем реалізації принципу верховенства права при здійсненні державної політики щодо захисту прав та свобод громадян зумовлено викликами сьогодення в контексті внутрішньоправових та євроінтеграційних процесів. Це спонукає науковців до пошуку нових ефективних форм захисту прав та свобод громадян та їхніх гарантій, що матимуть пріоритет над інтересами держави, інтересами суспільства та відомчими інтересами крізь призму принципу верховенства права. Крім того, в контексті уніфікації законодавства цей принцип стає універсальним, що зобов’язує органи державної влади, завдяки відповідним механізмам та юридичним інструментам, впроваджувати його на глобальному, регіональному та національному рівнях з метою розвитку соціальної держави та демократичного суспільства.
Посилання
Rule of Law Index. The World Justice Project. URL: http://worldjusticeproject.org/ruleof-law-index.
Конституція України: станом на 1 січня 2020 року: відповідає офіційному тексту //Законодавство України: база даних / Верхов. Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
Оніщенко Н. М. Юридична відповідальність держави перед особою // Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: монографія / кол. авторів; За ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчука. К.: Юрид. думка, 2007. С. 90‒123.
Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування). Вісник Академії правових наук України. 1998. № 1. С. 3‒13.
Гайворонський В. Яким має бути механізм впровадження принципу верховенства права. Право України. 2005. № 10.
Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: у 2-х кн. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. К.: Юридична думка, 2008.
Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213–VIII, від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020. URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/34-verhovenstvo-prava.
Про Національну стратегію у сфері прав людини: Указ Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021 // Законодавство України: база даних / Президент України. URL: president.gov.ua.
Верховенство права. Європейська комісія «За демократію через право». Доповідь схвалена Венеційською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція 25‒26 березня 2011 року). Право України. 2011. № 10. С. 168‒184.
Рабінович П. М. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду. Юридичний вісник України. 2005. № 48. С. 12.
Ноговіцина Ю. О. Верховенство права в Україні як складова інтеграційного процесу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2007. Вип. 35‒36. С. 115‒119
Верховенство права та боротьба з корупцією. Урядовий портал: Офіційний веб-сайт. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/verhovenstvo-prava-ta-borotba-zkorupciyeyu.
Максимов С. І Верховенство права в діяльності органів виконавчої влади: прагнення до європейських стандартів. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2010 р. № 20. С 18‒29.