ESG-ЗВІТНІСТЬ В АГРОСЕКТОРІ УКРАЇНИ: ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ І ШЛЯХИ ІНТЕГРАЦІЇ ДО FSDN

Анотація

Унаслідок повномасштабного російського вторгнення аграрний сектор України опинився в умовах глибокої системної кризи. Пошкодження виробничої та логістичної інфраструктури, дефіцит трудових ресурсів через міграцію населення, втрата доступу до частини сільськогосподарських угідь, порушення ланцюгів постачання і функціонування експортних каналів створили безпрецедентні виклики для функціонування галузі. У той самий час Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу і зобов’язалась імплементувати політику Європейського зеленого курсу. Одним з ключових інструментів цієї політики є запровадження обов’язкового нефінансового звітування відповідно до вимог CSRD, таксономії ЄС та стандартів ESRS. Таким чином, українські аграрні підприємства опинилися перед подвійним викликом: забезпечити прозорість і відповідність європейським нормам звітності у складних умовах війни та післявоєнної відбудови. Метою статті є аналіз готовності аграрних підприємств України до впровадження ESG-звітності в контексті післявоєнної відбудови, “зеленої” трансформації та євроінтеграції. Дослідження охоплює два компоненти: емпіричні результати інтерв’ю з керівниками і головними бухгалтерами підприємств щодо практик сталого розвитку та бар’єрів для звітування, а також порівняльний аналіз української статистичної, екологічної та податкової звітності з індикаторами системи FSDN. Методологія дослідження базується на проведенні напівструктурованих інтерв’ю з 30 керівниками та головними бухгалтерами аграрних підприємств з 18 регіонів України. Інтерв’ю проведено впродовж квітня-липня 2024 року. Тематичне групування і кількісний аналіз дозволили виявити основні бар’єри та драйвери впровадження ESG-звітності. Додатково здійснено порівняльний аналіз показників української звітності з відповідними індикаторами FSDN, класифікованими за екологічними, економічними та соціальними вимірами. Результати дослідження засвідчили, що низка аграрних підприємств фактично впроваджують ESG-практики, зокрема у сфері ощадливого обробітку ґрунту, однак не формалізують їх у звітній документації. Основними причинами уникнення нефінансового звітування є відсутність нормативних вимог, низький рівень цифрової інтеграції, нестача фахових знань і недовіра до державних інституцій. Війна, мобілізація та ризики, зокрема, пов’язані з обігом земель, також є стримуючими факторами. Водночас саме економічні стимули, такі як залучення фінансування та вихід на ринки збуту, залишаються ключовими мотиваційними чинниками для звітування. Порівняльний аналіз з FSDN виявив часткову відповідність українських звітних форм (59,5%), з високим рівнем охоплення економічних індикаторів, але низьким рівнем екологічних і соціальних показників. Найбільші прогалини стосуються даних про викиди, біорізноманіття, енергоспоживання, сертифікацію, соціальну інтеграцію та добробут працівників. Подальший розвиток ESG-звітності в агросекторі України має ґрунтуватися на гармонізації з європейською системою FSDN з урахуванням національної специфіки. Необхідно розширити охоплення екологічних і соціальних індикаторів, уніфікувати звітні форми, створити єдиний цифровий контур збору та передачі даних відповідно до принципів FAIR. Ключовими умовами є: розвиток інституційної спроможності, підтримка навчальних програм, впровадження незалежного аудиту, а також прив’язка нефінансової звітності до доступу до фінансування й ринків. Формалізація нефінансової інформації та її відображення в ESG-звітах має стати не стільки вимогою регуляторів, скільки елементом конкурентної бізнес-стратегії підприємств в умовах воєнної економіки. Це дозволить не тільки підвищити прозорість і інвестиційну привабливість українського агросектору, але й забезпечити його повноцінну інтеграцію до спільної аграрної політики ЄС і фінансових механізмів “зеленої” відбудови.